Верховна Рада ухвалила закон №1581-д про житлово-комунальні послуги. Тепер протягом року мешканці багатоквартирних будинків повинні визначитися з управителем та порядком укладання договорів з постачальниками комунальних послуг. Якщо ж цього не станеться, управителя їм призначить районна адміністрація.
Чотири варіанти розвитку подій
Закон передбачає чотири моделі відносин споживачів багатоквартирного будинку з монополістами:
Варіант перший – індивідуальний договір.
Власник квартири укладає прямий договір з постачальником послуг (водоканал, теплокомуненерго і т. д.), і останній повністю відповідає за якість наданих послуг у квартиру. У такому разі споживачу доведеться платити не тільки за саму послугу (куб води або газу), але й оплачувати монополісту обслуговування внутрішньобудинкової мережі, а також платити за те, що він обслуговує вас як споживача в будинку: розподіляє показання внутрішньобудинкових лічильників між квартирами, здає на перевірку квартирні лічильники тощо. Все це увійде в плату за абонентське обслуговування, яка законом запроваджується лише для індивідуальних договорів, інші варіанти відносин з монополістом абонентської плати не передбачають.
Варіант другий – колективний договір.
Колективний договір від імені кожного споживача та за його рахунок укладає уповноважена особа, тобто ОСББ. У цьому випадку власник квартири зберігає персональну відповідальність перед монополістом за своєчасну оплату комунальної послуги, однак монополіст не відповідає за обслуговування внутрішньобудинкових мереж, цим займається ОСББ. Як пояснила заступник голови комітету з питань будівництва, містобудування і ЖКГ Олена Бабак («Самопоміч»), багато ОСББ не хочуть давати монополісту доступ до своїх внутрішньобудинкових мереж, однак хочуть зберегти відповідальність кожного жителя за оплату свого рахунку.
Варіант третій – колективний споживач.
ОСББ укладає договір з монополістом від свого імені як юридична особа. В такому випадку відповідальність монополіста за надану послугу закінчується на вході в будинок, а розподілом послуги всередині будинку займається ОСББ. Воно ж і відповідає за оплату послуг всіх мешканців. Тобто, якщо мешканці будинку не платитимуть і ОСББ не зможе розрахуватися з монополістом, постачальник завжди зможе відключити послугу на вході в будинок.
Варіант четвертий – статус-кво.
Протягом року мешканці будинків повинні зібратися і прийняти рішення з приводу управителя. В цей час продовжують діяти індивідуальні договори з постачальниками комунальних послуг, проте за внутрішньобудинкові мережі ніхто відповідальності не несе. Тобто за неякісну послугу (холодна батарея або низький тиск газу) монополіст завжди зможе послатися на проблеми всередині будинку, і мешканці будуть змушені самі усувати проблему. Якщо ж протягом року власники квартир не визначаться з управителем, їм його призначить райдержадміністрація.
Боржники будуть платити пеню (про це можна прочитати у нашій наступній статті)
Думки експертів з приводу ухваленого закону розділилися. Експерт в галузі ЖКГ Андрій Глуховський вважає його лояльним. «З моєї точки зору, закон повинен бути більш жорстким для того, щоб реформи проходили більш швидко. Наприклад, слід було вказати, що житель не «має право», а «зобов’язаний» обрати управителя», – вважає він.
Втім, закон лояльний не у всьому. З 1 січня 2019 року ним вводиться поняття пені за несвоєчасно сплачені комунальні послуги. Її розмір складе 0,01% за кожен день прострочки. Цей момент викликав гарячі суперечки в ході обговорення закону в парламенті. «Ви голосуєте про накладення пені на громадян, 60% яких знаходяться за межами бідності, які виживають і не можуть оплатити навіть ту частину, яку не покриває субсидія.
Андрій Глуховський вважає, що прийнятий Верховною Радою України Закон є досить революційним та дає багато можливостей для реалізації прав споживачів та надавачів послуг.